Як публічний сектор має впливати на відповідальне ведення бізнесу

Коли ми говоримо про відповідальне ведення бізнесу та дотримання прав людини, фокус часто зміщується на сам бізнес: його політики, процедури, ризики. Але Керівні принципи ООН дуже чітко підкреслюють інше: держави мають вирішальну роль у формуванні середовища, у якому бізнес або поважає права людей, або їх порушує.

По-перше, держава задає рамку, Керівні принципи ООН з бізнесу та прав людини (Принцип 2) чітко зазначають: Держави повинні чітко заявити свої очікування щодо дотримання прав людини усіма бізнес-структурами… Це означає, що питання «чи має бізнес дотримуватися прав людини» не є побажанням — це вимога, яку держава зобов’язана проголошувати і комунікувати.

По-друге, держава має не лише висловлювати очікування, а створювати інструменти для їх реалізації. У Керівному Принципі 3 уточнюється: Держави повинні «надавати бізнесу ефективні керівні вказівки» та «заохочувати або вимагати надання інформації про те, як компанії управляють впливом на права людини». Відповідальне ведення бізнесу — це спільна задача, у якій держава задає цю рамку обов'язку дотримання для бізнесу, формує стандарти і забезпечує відповідальність за порушення.

Аналогічно про роль держави наголошують Керівні принципи ОЕСР:  Держава має не просто «мати позицію», а публічно формувати очікування і забезпечувати механізми їх реалізації. «Встановлені урядом очікування щодо відповідальної ділової поведінки мають бути публічно оприлюднені та чітко визначені механізми їх реалізації».

Це одна з ключових ідей ОЕСР: Держави мають бути проактивними у формуванні стандартів відповідального ведення бізнесу — не пасивно очікувати, що бізнес «сам зрозуміє». Додатково Настанови ОЕСР з належної обачності (2018) підкреслюють: Держави мають створювати політичні стимули та вимоги для того, щоб компанії запроваджували належну обачність у ланцюгах постачання.

По-третє, саме місцеве самоврядування має формувати щоденний контекст для бізнесу в громаді – громади вирішують питання землекористування, розвитку інфраструктури, покращення умов доступності, взаємодії з працівниками_цями, соціального діалогу тощо. Тому місцеве самоврядування фактично впливає на рівень поваги до прав людини в бізнес-середовищі на місцях не менше, ніж держава на національному рівні.

Крім того, варто пам’ятати, що у воєнний час бізнес працює у високоризиковому середовищі. Будь-які рішення — дерегуляція, зміни трудового законодавства, скорочення перевірок — впливають на права працівників, безпеку, доступність, умови праці.

У цей момент держава формує рамку безпеки, визначає мінімальні стандарти, забезпечує роботу механізмів відповідальності. І бізнес орієнтується саме на ці рішення.

Публічний сектор має величезний вплив на те, як бізнес поважає або порушує права людини. І тому у 2025 році за підтримку ПРООН в Україні, я працювала над розробкою короткострокової програми для публічних службовців та представників ОМС з питань відповідального ведення бізнесу, пілотуванням цієї програми на національному рівні (20 учасників) та регіонально (50 учасників), розробці посібника і проведенні навчання для тренерів і тренерок, які я сподіваюсь у 2026 році почнуть проводити навчання для публічних службовців_виць в різних містах України. Створюючи таким чином мережу тих, хто готові говорити про ВВБ у себе в громадах.