Чи буде конференція лише для жінок – прикладом дискримінації?

Отримавши від колеги одне просте питання – зрештою письмово оформила кілька роздумів (очевидних), отже чи є (професійна) конференція лише для жінок прикладом дискримінації (чоловіків), це не перше схоже питання, такі обговорення вже були на моїй пам’яті не раз, а пам’ять на кейси в мене гарна. Чи варто розглядати цей захід через призму «дискримінація / немає дискримінації» чи через призму «позитивні дії»?

Лише минулого тижня, я починала лекцію для міжнародної організації про (не)дискримінацію з того, що обов’язок не дискримінувати немає нічого спільного з тим, щоб усім все було однакове та порівну, натомість обов’язок не дискримінувати це: а) поводитись однаковим чином з людьми з різними ознаками в однакових умовах + б) навпаки по різному поводитись з людьми залежно від того, яку вони мають ознаку в однакових умовах чи ситуаціях (і як раз за варіанту б) найчастіше виникає когнітивний дисонанс «чому не порівну»).

Насправді це дуже проста рамка для аналізу, адже життя складне і аналізуючи ті чи інші випадки на предмет того, чи не порушено право людини, треба приймати до уваги не лише ситуацію зараз, але і розуміти передумови, в контексті питання про заборону дискримінації та системні дії щодо її викорінення, важливим є розуміння динаміки суспільних відносин в історичній площині та нерівність різних груп в суспільстві, яка може зумовлювати додаткові заходи.

Друге, на що варто звернути увагу, це на формулювання що таке «заборона дискримінації» та «заходи з усунення нерівності» в різних міжнародних документах (а це не лише Конвенція, чи Хартія ЄС, але і Директиви тощо, вони також дають ключик до розуміння того, як ми підходимо до аналізу в тих чи інших ситуаціях), та у яких випадках наша лінза чи підхід може бути про більшу увагу до аналізу допустимості підстав до виключення (very strict scrutiny) – наприклад, практика ЄСПЛ щодо аналізу легітимної мети у справах які стосуються раси, кольору шкіри, етнічного походження, народження у шлюбі показує, що є дуже невеличка маржа для виправдання легітимності відмінного ставлення за рівних умов за цими ознаками, тоді як практика за іншими ознаками показує що у держав є більші межі де можна діяти на власний розсуд за умови обґрунтування легітимної мети та пропорційного способу її досягнення (margin of appreciation).

Європейське право говорить, що різне ставлення за умови наявності тієї чи іншої ознаки може не лише бути допустим, але і бажаним – бо це дія направлена на усунення структурної нерівності (зокрема це і Договір про функціонування ЄС та Директива 2006/54/ЄС, звісно не вичерпний перелік).

Якщо базовий підхід ЄСПЛ до аналізу випадку на предмет наявності/відсутності дискримінації вимагає від нас аналізу: наявність різного ставлення; визначення ознаки, порівнюваність ситуацій;  пошук легітимної мети та аналіз пропорційністі засобів досягнення, у випадка all-women event, ми звісно одразу бачимо – чоловіки виключені, і тут ми маємо ретельно проаналізувати легітимність такого виключення та його пропорційність.

ЄСПЛ наприклад, каже, що попри те, що гендер є серед ознак, які мають супроводжуватись вагомими аргументами щодо виправдання виключення, держави можуть застосувати заходи спрямовані на корекцію історичної нерівності між чоловіками та жінками, а також законною бути мета підтримання рівності та заохочення участі недопредставленої групи (ми не читаємо це буквально, розуміючи що ЄСПЛ розглядає всі справи відносно держави, але це певний стандарт для аналізу і розвитку навички думання).

ЄС пряміший та каже нам, що позитивні заходи можуть застосовуватись для компенсації фактичної нерівності між жінками та чоловіками, суд ЄС також розглядав спори з цього приводу та має практику, в контексті професійних подій (не найму на роботу) варто ще пам’ятати про м’якіший стандарт до оцінки пропорційності, адже це тимчасові чи одноразові події, які не  виключають чоловіків з професійного дискурсу.

Дуже спрощений підсумок: різне ставлення чи включення не буде автоматично становити дискримінації, якщо воно переслідує легітимну мету та має пропорційний спосіб досягнення.

А ще наприкінці нагадую, що це лише алгоритм для аналізу, він спрощений та короткий і з мого тренерського досвіду, в групах правників особливо, найбільша складність саме з легітимністю та пропорційністю та тим, що не все можна порівняти між собою, тож прості аналогії чи автоматичне «там було так, давай тут зробимо так само» щодо цієї теми не працюють переважно.