Квиткова дискримінація або як належно впроваджувати зміни

Зазвичай, навіть в групах громадських активістів_ок, на на відкрите питання до того чи іншого кейсу «яке право тут було порушено» є частина людей, які радісно починають з «права на життя» … може хтось колись напише комікс «чому ваше право на життя нікому не треба». Попри те, що про дискримінацію почали говорити не вчора, не 10 і навіть не 20 років тому (я маю на увазі в Україні), щодо дискримінації, як і щодо інших прав людини (от чого я тут згадала право на життя) досі багато міфів, але мало аргументованих дискусій. Саме тому мені кейс «квитки в Дії» захотілось розібрати для блогу. Нагадаю, йдеться про рішення Укрзалізниці обмежити купівлю квитків на деякі потяги (йшлось про кілька маршрутів) лише в застосунку з використанням авторизації в Дії.

Те, що з'явилось як перша реакція та аналіз цього рішення – має певні прогалини, адже з порушенням рівності прав (дискримінацією) як і з будь-яким іншим не абсолютним правом, не варто робити двох речей: а) писати що це зачепить всіх (навіть називаючи «всіх» через кому) і б) пропускати елементи аналізу, які стосуються мети та пропорційності рішення про ймовірне порушення.

Визначення дискримінації для українського законодавства гадала не я, розробники національного закону ще тоді без ШІ вміли копі-паст і ми маємо цілком відповідний стандарту ЄС та логіці ЄСПЛ конструкт, який задає певну рамку. Я б її звела до:

1. все що вам не подобається, може звісно бути дискримінацією, але треба аналізувати;

2. аналіз починаємо з того, що власне відбулося і чи є порушене право («право на життя» не підходить);

3. продовжуємо думати і визначати ознаку (всі підряд називати не треба, в кожної людини багато ознак і це може заважати думати, але треба зосередитись);

4. починається цікаве, ніхто не казали і в Законі також це зазначено, але заборона дискримінації не є абсолютною, потрібно ретельно проаналізувати чи є об’єктивно обґрунтована мета розрізнення;

5. останнє питання найскладніше, бо навіть якщо в нас є об’єктивна та обґрунтована мета, нам треба оцінити пропорційність обраного підходу, саме цей ланцюжок думання має бути в основі будь-якого аналізу, якщо виходити з позицією рішення про те чи ще щось є дискримінаційним.

Отже, що ми маємо з ситуацією навколо квитків:

1. В Україні є безліч маршрутів потягів, в одне і те саме місто ходить не один і не два потяги. Укрзалізниця оголосила про пілотування змін і про те, що вони стосуватимуться 5 (я можу помилятись) маршрутів, квитки на які треба купувати лише через додаток після верифікації в Дії, це викликало обурення та невдоволення. В цьому рішенні можна побачити потенційну нерівність результату, якщо з тієї чи іншої причини, я не можу чи не хочу купувати квиток запропонованим способом, але в чому саме нерівність результату, в тому, що я не поїду взагалі, чи в тому, що я поїду іншим можливо менш зручним способом і чи можна порівнювати ці дві опції?

2. В мене великі сумніви, що тут йдеться про порушене право на свободу пересування, дуже далеко з натяжною можна щось докручувати до доступності (але це точно не зачепить усіх), отже з порушеним правом не так все просто. Щодо приватності, захисту інформації та прав споживачів також треба добирати аргументи до кожного і висновки будуть різними, тож яке порушення ми заявляємо і відповідно в чому саме вважаємо себе дискримінованими?

3. Питання ознаки або простіше, кого зацепить це рішення потребує аналізу по кожній групі і тут також будуть різні логічні ланцюжки, які впливатимуть на наступні два пункти про мету та пропорційність. Чи буде становище людини, яка відмовилась від електронних документів з релігійних переконань, таким самим як становище людини, яка не має грошей, щоб купити смартфон?

4. Аналіз об’єктивної та обґрунтованої мети як мінімум має змусити нас поставити питання «навіщо ця зміна», «чи має той, хто приймає рішення підстави, чи вони реальні чи вигадані» тощо, ми ж не забули, що заборона розрізнення у поводженні не абсолютна?

5. І на останок, питання пропорційності рішення, яке має початись з пошуку відповіді на питання, чи можна було вчинити по-іншому, і завершитись аналізом потенційного впливу від впровадження обмеження по кожній групі, для того аби оцінити, які можливі альтернативи рішень, пам’ятаєте я питала про вплив за різними ознаками?

Я не намагаюсь зараз сказати, що Укрзалізниця обрала краще рішення, чи що потенційно ніякого порушення не буде. В тому, що я прочитала про «дискримінацію та квитки» в мереж бентежать кілька речей, які як на мене не були артикульовано та проаналізовано належним чином:

• це пілот і обмеження стосується кількох потягів, на всі з цих напрямки наразі є альтернативи

• немає аналізу порушення та його впливу на кожну окрему групу

• немає дискусії про альтернативи, що треба змінити/зробити натомість (це стосуються і легітимності та реальності мети, і пропорційності втручання)

• ключове питання, як має пройти пілотування та які питання потребують дискусії, щоб умовно завтра, такий самий підхід не було використано щодо купівлі всіх квитків

І ще одне, Укрзалізниця не ЦОВВ і не мала за Законом проводити антидискримінаційну експертизу (принаймні з того, як побудоване законодавство у нас зараз), але Укрзалізниця як бізнес (хоч це і державне підприємство) якщо б впровадила в свою роботу оцінку належної обачності з прав людини, могла б передбачити ці питання від громадськості, проалізувати ризики для прав людини від впровадження цього обмеження і вийти з кращою комунікацією.